Таранушенко не раз посилається на Павла Алеппського – мандрівника і письменника, сина Антіохійського патріарха Макарія, який разом із батьком у 1654–1656 роках двічі відвідав Україну й залишив безліч цікавих нотаток про українську політику (ще б пак, адже патріарх зустрівся навіть з Богданом Хмельницьким!), звичаї, культуру та побут. Побував він і на Правобережній Україні, і на Лівобережжі. З особливим захватом Павло Алеппський говорить про українські дерев’яні церкви, що вразили його своєю самобутньою красою. Він називає їх чудовими, величними, підкреслює висоту цих храмів, зокрема й висоту їхніх верхів. Верхи ці були високі, та водночас – широкі, просторі. Саме такі форми має і Покровська церква у Зінькові.
Полюбилася Павлові Алеппському й велика кількість вікон у церквах, у їхніх верхах, крізь які світло щедро ллється всередину храму і, за словами мандрівника, «веселить серце». Навіть дивлячись на ці світлини ми можемо уявити, який урочистий настрій панував у просторій та світлій дерев’яній церкві. На першому фото інтер’єру ми бачимо, що центральна дільниця буквально залита світлом. І не дивно, адже воно потрапляє туди з 24-х вікон! У кадрі – велике потрійне вікно, одинарне і два різні круглі. До речі, на цьому фото світло звеселяє серце 23-річного Павла Жолтовського – музейника і мистецтвознавця, вірного помічника Таранушенка у дослідженні церков Лівобережжя. Він у кадрі ліворуч, сидить за столом. А на наступній світлині – дивиться в об’єктив фотографа з хорів, перехилившись через поруччя. Як бачимо на цьому й на останньому, третьому фото, у бабинці Покровської церкви теж усе яскраво освітлено до найдальшого куточка (на відміну від інших храмів, де бабинець зазвичай затемнений): посередині висоти зрубу стін їх прорізають три потрійних вікна, верх зрубу освітлює трійця малих вікон, на залом світло падає і знизу, і згори – з чотирьох вікон ліхтаря.
Отже, майстер Покровської церкви не скористався таким засобом збільшення ілюзорної висоти будови, як затемнення її верхніх частин – коли око не спроможне вловити реальну висоту і складає про неї уявлення залежно від тих яскраво освітлених елементів будови, які окреслюють напрямок і натякають на приблизні розміри. Стрункості зрубів будівничий досягнув по-іншому – доволі сильним нахилом граней всередину й їхнім різким звуженням, а також тонкою грою з переходами вузьких форм у широкі у верхах. Завдяки талантові майстра інтер’єр Покровської церкви величний і монументальний – так само, як її зовнішній вигляд.
#ЦеМояСпадщина #запідтримкиУКФ #ЗнищеніЦеркви
Світлини С. А. Таранушенка. Зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського
