#ЦеМояСпадщина #запідтримкиУКФ #ЗнищеніЦеркви
Саме ці п’ять шедеврів української дерев’яної архітектури – на наше лихо, шедеврів свідомо знищених, – ми обрали героями нашого проєкту. Лишень подивіться на них! Троїцька церква в селі Пакуль з її п’ятьма верхами, що напружено стримлять вгору, неначе змагаючись між собою; Вознесенська церква в містечку Березна, теж п’ятиверха, а ще й із двома височезними вежами-слупами, ремінісценцією веж стародавніх храмів; Миколаївська церква у Нових Млинах – одноверха, одна з найвищих на Лівобережжі й чи не з найбільшою кількістю архітектурних «експериментів», до яких удався її талановитий будівничий; Введенська церква в селі Артемівка (нині – у складі м. Мерефа) – п’ятиверха, збудована за приписами Лиманської школи майстрів, яку вивів і описав Таранушенко; Покровська церква у містечку Зіньків – триверха, тризрубна церква, велична і монументальна, одна з найбільших серед своїх посестер. Вони – з різних куточків Лівобережжя: Пакуль, Березна, Нові Млини – це Чернігівщина, Артемівка – Харківщина, Зіньків – Полтавщина. Але тепер вони мають іншу локацію… Зникнувши з лиця землі, вони потрапили… куди? У метафізичний простір? Нам лишається спробувати викликати їх із небуття. Хоча б віртуально…
