#ЦеМояСпадщина #запідтримкиУКФ #ЗнищеніЦеркви
Друзі, наш проєкт, як ви, напевне, помітили, набирає темп. І ми з радістю починаємо представляти його згуртовану команду. Головний у ньому, звісно, харківський видавець книг Олександр Савчук. Видання, що скоро побачить світ, логічно та інноваційно продовжує тему, котру Олександр за підтримки однодумців досліджує з 2010 року. А саме – тему мистецтвознавчої спадщини свого земляка, видатного харків’янина Стефана Таранушенка. Його архів – це скарб, якому після десятиліть мовчазного зберігання на полицях, різних лихоліть та перипетій належить вразити читачів вже у XXI віці. Лише світлин, зроблених ще на скляні пластини, а проте вражаюче професійних, нараховується з тисячу! Минуло майже сторіччя, як професор Таранушенко, передчуваючи скоре знищення церков через антирелігійну навіженість влади, приступив до їхнього обміру, фотографування та детального опису. Заради цього науковець у 1927–1932 роках власними ногами обходив значну територію Лівобережної України. І проєкт, який зараз у роботі, є спробою пов’язати тодішню справу Стефана Андрійовича із сучасним збереженням інформації про зниклі дерев’яні шедеври. «Таранушенко абсолютно не був кабінетним вченим», – наголошує Олександр Савчук, який за ці роки проштудіював і життєпис Таранушенка, і рукописи та друковані джерела, що мають до нього стосунок. – «Завжди спочатку ретельно працював з натурою, потім опрацьовував матеріал. Уже дипломна робота Таранушенка 1916 року на історико-філологічному факультеті Харківського університету виявилась ґрунтовним дослідженням українського іконостаса як культурного явища – розвідкою, яку потім так ніхто й не повторив за обсягом та глибиною». Слідкуйте за проєктом та дізнавайтеся більше про нашу архітектурну спадщину.