Меню
×

17.01.2021
Введенська церква в Артемівці: ніжність та елеганція

Дата: 17/01/2021 о 20:44 | admin

#ЦеМояСпадщина #запідтримкиУКФ #ЗнищеніЦеркви

Одна з церков нашої п’ятірки була збудована в Артемівці у 1761 році – а слободу цю за сотню років перед тим осадив не хто інший, як Іван Сірко, полковник Харківського Слобідського полку. Віддав її у віно за дочкою мереф’янському сотнику Іванові Артеменку – звідси й назва. Нині Артемівка входить до складу міста Мерефа, на центральній площі якого стоїть пам’ятник Сірку. Мабуть, і нащадки славних козаків в Артемівці не бідували, адже змогли залучити до спорудження Введенської церкви талановитого і досвідченого майстра, який володів досконалою будівельною технікою. Характерні риси його стилю відбилися у пропорційному строї церкви. Вона належить до т. зв. Лиманської школи майстрів (від назви с. Лиман на Харківщині), яку вивів Таранушенко, ретельно дослідивши пропорції усіх відомих йому церков Лівобережжя. За спостереженням Таранушенка, артемівський майстер особливо виразно виявив тонку елегантність, зібраність і стрункість статури церкви, ніжну гармонійність, музичність її художньо-архітектурного образу в зовнішньому вигляді споруди. Стрункості їй додає гранчастість зрубів. Коли глядач дивиться на стіни церкви зовні, перед його очима постає рясне й ритмічне зіставлення різних за величиною і стрункістю граней. Серед них є більші (в яких висота лише на третину більша за ширину), менші (у них висота вже вдвічі переважає ширину) й зовсім вузенькі. Завжди по-різному освітлені, грані зрубів чітко, але не різко намічають розчленування будови. Верхи церкви теж виглядають стрункими. Хоч і дуже високі, вони не порушують оптичної стабільності споруди, легко і впевнено виростаючи вгору. Це знов-таки досягається за рахунок пропорцій: висота восьмериків становить не більше двох третин їхньої довжини, і їхні маси збільшуються, від нижніх до верхніх, поступово, без різких стрибків. Порівняно зі зрубами, стрункі верхи розчленовані енергійно, що підсилює живописне трактування форм. І загалом елементи живописного підходу характерні для вираження майстром архітектурно-художнього образу церкви в її зовнішньому вигляді.