#ЦеМояСпадщина #знищеніцеркви #запідтримкиУКФ
Протягом 1927-1932 років Стефан Таранушенко дослідив та обміряв величезну кількість пам’яток українського сакрального будівництва Лівобережної України. Більшість з них – дерев’яна архітектура, яка не переживе 1930-і роки… Варто згадати і про “команду” Таранушенка, яка допомагала йому в обстеженнях і без якої, очевидно, не вдалося б охопити такий огром пам’яток. Це – Павло Жолтовський, Дмитро Чукин та Федір Ковальчук. Ось як писав Стефан Андрійович про експедиційні мандри:
“Літні місяці 1927–1932 рр. залишились в моїй пам’яті на все життя самими дорогими, найсвітлішими. Я мав щастя вивчати твори народних майстрів на просторах цілого Лівобережжя. Були між ними «ординарні» споруди скромних будівників, але зустрічалися й видатні унікальні пам’ятки першорядних майстрів, що приносять честь українському мистецтву, становлять гордість його, посідаючи почесне місце серед видатних творів світової архітектури. Вони викликали душевний трепет, потрясали уяву, давали найвищу естетичну насолоду. Ці емоції можна пережити, лише вивчаючи пам’ятку в натурі. Ніякі найдосконаліші фото чи рисунки, найточніші і найдетальніші кресленики, найяскравіші словесні описи неспроможні заступити основну цінність архітектурного твору — моторно-зорове відчуття композиційного розгортання архітектурних форм в просторі, яке складається у глядача при безпосередньому сприйманні пам’ятки, і які не можуть повною мірою розкрити художню ідею і образ архітектурної пам’ятки”.
На фото: під час експедиції. Зліва направо: С. А. Таранушенко, Ф. Ковальчук, Д. Г. Чукин, П. М. Жолтовський (ліворуч).
С. Пакуль на Чернігівщині. Світлина 1928 р.
Світлини зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського