Вознесенська церква 1759–1761 років в містечку Березна на Чернігівщині

Бажання створити церкву виняткової мистецької вартості й у громади, яка виступала замовником будівництва, і у майстра Панаса Шолудка було настільки гарячим, що у контракті (треба думати, після тривалої товариської бесіди – дотепно зауважує Таранушенко) з’явився додаток: «В добавку сего моего контракта еще задолжаюся по точному примѣру Покровской Березинской церкви два преддверніе слупи здѣлать з банями манерними и превосходя ту работу, как можно красивѣйше дѣлать старатимуся».

 

І талановитому майстрові це вдалося. Дві високі вежі на західному фасаді вирізняють церкву в Березні з-поміж усіх її посестер, і ми миттєво пізнаємо її на світлині. Між собою слупи міцно ув’язувала перекинута між ними «арка» та широкий карниз, візуально цей зв’язок підсилював і балкон із пишною балюстрадою. В інтер’єрі йому відповідала лоджія, вони сполучалися між собою дверима.

Таранушенко згадує, що особливого ефекту західна частина церкви набувала у яскраві сонячні дні, коли значна частина ніші між слупами, а особливо її верх, потопали у глибокій тіні; ніша яскраво вимальовувалася в обрамленні й на тлі сліпуче освітлених західних граней слупів. І тоді слупи з нішею сприймалися майже як самостійна споруда, як монументально-урочиста брама.