Троїцьку церкву в Пакулі Таранушенко вважав однією з найдорогоцінніших перлин дерев’яного монументального будівництва і однією з вершин української народної мистецької творчості загалом.
Дослідник не просто ретельно описав – він буквально оспівав її інтер’єр, що, на відміну від зовнішнього вигляду церкви, уникнув пізніших втручань.
Архітектор Пакульської церкви передусім прагнув створити будівлю колосальної висоти. Для цього він використав увесь доступний йому арсенал засобів, у першу чергу – реальну висоту зрубів та верхів, що завдяки правильному вибору пропорцій здавалися максимально стрункими. На ту саму мету були спрямовані й допоміжні засоби – логічний розвиток одних форм із інших, поступове нарощування частоти ритмічних компонентів у формах верхів, використання оптичних ілюзій та світла.
Майстер також досягнув ефекту легкості. Таранушенко пише, що, оглядаючи зруб центрального верху, стоячи посеред церкви, не можна позбутися відчуття, що він «висить» над головою, ніби невагомий, що він ширяє в повітрі. А горішні складові верху мовби не тільки втратили вагомість, а й набули здатності вільно здійматися догори, у повітря.
Для глядача, який стоїть на підлозі й дивиться вгору, контури граней заломів складаються у своєрідний візерунок. Щоб визначити реальну висоту окремих елементів, йому доводиться напружувати уяву – але оптичні ефекти все одно беруть над ним гору.
З 3D-моделлю церкви можна ознайомитися за посиланням: https://savchook.com/visual-models/pakul/
©3D-моделювання, Руслан Лукащук, 2021
©Програмування 3D-моделі, Світлана Ягольницька, 2021